Меньше слів, більше прогулянок по Києву!
Нарешті видався вільний день, аби присвятити себе фото-прогулянці по вуличкам Києва. Погода не особливо сприяла прогулянці, але хіба тебе може щось зупити на шляху до відпочинку? Я теж вважаю, що ні. Тому вдягнувшись тепліше, приїхавши у центр скоріше, я вирушив у пошуках кадрів. Ось доречі, мій маршрут!
Біля Андрївського спуску я натрапив на маленьку барахолку де побачив старі, а можливо, й найперші плівкові фотоапарати.
Цікаві камери Leica...
Трохи перепочивши у парку, я вирішив зайти до музею "Музей однієї вулиці". Там показані різні речі, які належали тим чи іншим діячам, що у свій час проживали на цій вулиці. Серед них, до речі, був і відомий письменник Михайло Булгаков.
Те відчуття, коли ти вже раритет...
А ще, мені киянину з народження, було дуже соромно, насамперед собі, зізнатися у тому, що я жодного разу не їздив на фунікулері! Тому, я негайно вирушив виправляти цей недолік.
Під'їхавши вверх до площі, я на завершення, вирішив пройтись по парку біля пам'ятника Володимиру Великому, що охрестив Київську Русь.
Ось такою була моя прогулянка, в цілому я задоволений, повітрям подихав, відпочив. Ваші думки та відгуки про фото буду радий побачити у коментарях! Гарного настрою!
Біля Андрївського спуску я натрапив на маленьку барахолку де побачив старі, а можливо, й найперші плівкові фотоапарати.
Цікаві камери Leica...
Трохи перепочивши у парку, я вирішив зайти до музею "Музей однієї вулиці". Там показані різні речі, які належали тим чи іншим діячам, що у свій час проживали на цій вулиці. Серед них, до речі, був і відомий письменник Михайло Булгаков.
Те відчуття, коли ти вже раритет...
А ще, мені киянину з народження, було дуже соромно, насамперед собі, зізнатися у тому, що я жодного разу не їздив на фунікулері! Тому, я негайно вирушив виправляти цей недолік.
Під'їхавши вверх до площі, я на завершення, вирішив пройтись по парку біля пам'ятника Володимиру Великому, що охрестив Київську Русь.


Коментарі
Дописати коментар